Каністра в кутку гаража виглядає як вічний запас на чорний день. Але вже за півроку в ній зовсім інша рідина: легкі фракції випарувалися, октанове число просіло, на дні осіли смоли. Розберемо, з чого зроблене це паливо, скільки воно реально живе і як не переплутати його з соляркою.
Бензин це суміш вуглеводнів, а не одна речовина
Бензин це не окрема хімічна сполука, тому єдиної формули в нього немає. Це набір легких вуглеводнів довжиною приблизно від C₄ до C₁₂, який википає в діапазоні 33–205 °C. Умовно склад записують як C₅H₁₂–C₁₂H₂₆. Найближче до еталона — ізооктан C₈H₁₈, якому присвоїли октанове число 100, і н-гептан C₇H₁₆ з нулем. Цифра 95 на колонці означає лише одне: суміш поводиться в циліндрі так само, як 95% ізооктану з 5% гептану.
З чого роблять бензин, теж не таємниця — з нафти, але не простою перегонкою. Пряма перегонка дає всього 15–20% бензинових фракцій, тому решту добудовують на заводі: каталітичний крекінг рве важкі залишки на легкі молекули, риформінг піднімає октанове число, ізомеризація перебудовує прямі ланцюги в розгалужені, алкілювання склеює гази в компонент з октановим числом близько 95. Наприкінці додають миючі та антиокислювальні присадки, іноді етанол. Тому А-95 з двох різних заводів формально однаковий, а складом — ні. У блозі є й інші цікаві статті про присадки та їхній вплив на витрату.
Як відрізнити бензин від солярки без жодних приладів
Плутанина трапляється частіше, ніж здається: перелита каністра, паливо з рук, чужа техніка в господарстві. Ось перевірки, які працюють на місці.
- Колір. Якого кольору бензин — питання підступне: чистий він майже безбарвний або світло-солом’яний, відтінок дають барвники. Дизель жовтуватий, іноді до світло-коричневого, і на просвіт помітно густіший.
- Крапля на папері. Бензин зникає за одну-дві хвилини й не лишає сліду. Солярка залишає жирну пляму, яка не висихає.
- Запах. У бензину різкий, б’є одразу. У дизеля важкий, ближчий до мастила.
- Мороз. При -10 °C солярка мутніє від парафіну. Бензин лишається прозорим і на -30 °C.
- Пістолет на колонці. Дизельний носик товщий — близько 25 мм проти 21 мм у бензинового. У бензиновий бак він фізично не заходить. А от навпаки заходить легко.
Одна помилка на заправці коштує дорожче за повний бак
Саме через різницю в діаметрі пістолета помилка майже завжди однобічна. Що буде, якщо в дизель залити бензин? У дизельному моторі паливо працює ще й як мастило для паливної апаратури. Насос високого тиску та форсунки Common Rail розраховані на маслянисту солярку, а бензин цю плівку змиває. Далі сухе тертя, металева стружка по всій системі й рахунок на десятки тисяч гривень. Критичною вважають домішку вже від 5%.
Головне — не заводити. Якщо ключ не повертали, вистачить злити бак і продути магістралі. Якщо двигун попрацював хоча б хвилину, промивати доведеться все: бак, рампу, форсунки, насос. Зворотна ситуація м’якша: солярка в бензиновому баку дає чорний дим, троїння і зупинку, але без капітального ремонту. Такі дрібниці біля колонки економлять місячну зарплату, і саме про них ми регулярно пишемо автомобілістам.
Скільки можна зберігати бензин у каністрі
Універсальної цифри немає — усе вирішують тара, температура і кількість повітря всередині.
- герметична металева каністра в темному прохолодному місці, заповнена на 90–95% — 6–12 місяців;
- та сама каністра наполовину порожня, у гаражі, що прогрівається влітку — 3–4 місяці;
- бак автомобіля, який стоїть без руху — 3–6 місяців;
- пластикова каністра на сонці — місяць-два, і це оптимістично.
Механізм простий. Спершу випаровуються найлегші фракції, ті самі, що відповідають за холодний запуск. Потім кисень окиснює ненасичені вуглеводні, утворюються смоли, які забивають фільтр і форсунки. За рік октанове число падає приблизно на 2–3 одиниці. Паливо з етанолом старіє швидше: спирт тягне вологу з повітря, і на дні збирається вода. Гарантійний строк виробники зазвичай указують один рік від дати виготовлення, стабілізатор розтягує його до двох.
Чи можна залити такий бензин у бак? Для старої газонокосарки — цілком. Для сучасного мотора з безпосереднім упорскуванням його краще розбавити свіжим паливом один до трьох.
Пластик чи метал: тара вирішує половину справи
Зберігати бензин у пластиковій каністрі можна, але не в будь-якій. Годиться тільки поліетилен високої щільності з антистатичною добавкою — такі каністри темні або чорні саме через сажу в складі. Звичайна пляшка чи харчова тара не підходять: пластик накопичує статику, а іскра над парами бензину закінчується пожежею. Метал у цьому плані надійніший і не пропускає світло.
- лишайте 5–10% вільного об’єму: бензин розширюється приблизно на 1% на кожні 10 °C;
- ставте каністру на землю під час заповнення, а не в багажник чи кузов;
- тримайте запас у нежитловому приміщенні, у гаражі норми обмежують його 20 літрами в металевій тарі;
- раз на сезон перевіряйте прокладку кришки — висохла гума випустить пари за місяць.
Рахунок ведеться не в літрах, а в річному пробігу. Дизель споживає на 20–25% менше й тягне з низів, але обслуговування дорожче: сажовий фільтр, клапан рециркуляції, паливна апаратура. Межа окупності починається приблизно з 20–25 тисяч кілометрів на рік і переважно траси. Для міста з короткими поїздками бензиновий мотор спокійніший і дешевший у ремонті.
Колись так рятувалися від застигання солярки, і на старих моторах з механічним насосом це минало без наслідків. Для Common Rail такий метод протипоказаний: бензин знижує змащувальну здатність палива й прискорює знос насоса. Дешевший вихід — зимовий сорт дизеля або спеціальний антигель за інструкцією.
Виливати на землю чи в каналізацію не можна — один літр забруднює величезний об’єм ґрунтових вод. Відстояний бензин без води та смол ще годиться як знежирювач для деталей. Решту приймають пункти збору відпрацьованих нафтопродуктів і частина СТО.
